Агапурин СР таб. п/об. пролонг. 400 мг №20
АГАПУРИН® СР 400
(AGAPURIN® SR 400)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: pentoxifylline; 3,7-диметил-1-(5-оксогексил)-ксантин;
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;
склад: 1 таблетка містить пентоксифіліну 400 мг;
допоміжні речовини: гіпромелоза, повідон 40, тальк, магнію стеарат, барвник білий Sepifilm 752, емульсія диметикону SE 2, макрогол 6 000.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група. Периферичні вазодилататори. Код АТС С04АD03.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пентоксифілін поліпшує порушену здатність до деформації еритроцитів, пригнічує агрегацію еритроцитів, зменшує агрегацію тромбоцитів, рівень фібриногену, адгезію лейкоцитів до ендотелію, активацію лейкоцитів та наступне ушкодження ендотелію, а також знижує в’язкість крові. В результаті пентоксифілін покращує мікроциркуляцію через покращання реологічних властивостей крові та завдяки запобіганню тромбозу.
Периферійний судинний опір може знизитися після застосування високих доз пентоксифіліну. Пентоксифілін має слабку позитивну інотропну дію на серце.
Фармакокінетика. При пероральному прийманні пентоксифілін швидко та майже повністю (понад 95%) всмоктується в шлунково-кишковому тракті.
Після застосування препарату пентоксифілін повільно вивільняється протягом 10-12 год, тому постійний рівень у плазмі підтримується приблизно протягом 12 год.
Після повного поглинання пентоксифілін зазнає першопрохідного метаболізму. Абсолютна біологічна доступність пентоксифіліну становить 20-30%. Вміст головного активного метаболіту (1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантин) удвічі перевищує концентрації пентоксифіліну, обидві речовини взаємно біохімічно збалансовані. Тому як пентоксифілін, так і його метаболіт вважаються активною одиницею, і біологічна доступність метаболіту помітно вища, ніж у пентоксифіліну.
Період напіввиведення пентоксифіліну після перорального застосування становить приблизно 1,6 год.
Пентоксифілін повністю метаболізується, і понад 90% застосованої дози виводиться через нирки у формі некон’югованих, розчинних у воді полярних метаболітів. Приблизно 94% та 4% пентоксифіліну виділяються у вигляді метаболітів, відповідно з сечею та калом. Приблизно 2% застосованої дози виділяється у вигляді незміненого пентоксифіліну. Виділення метаболітів відбувається із затримкою у пацієнтів з серйозними порушеннями ниркової функції.
Період напіввиведення та абсолютна біологічна доступність пентоксифіліну може підвищуватись при порушенні функції печінки.
Показання для застосування.
– Хронічні периферичні артеріальні та артеріовенозні порушення кровообігу внаслідок атеросклерозу (наприклад, атеросклероз з переміжною кульгавістю), цукрового діабету (діабетична ангіопатія), запалення (облітеруючий ендартеріїт), дистрофічних розладів (посттромботичний синдром, трофічна виразка, гангрена, обмороження) та ангіонейропатії (парестезія, акроціаноз, хвороба Рейно);
– розлади цереброваскулярної циркуляції (стан, спричинений атеросклерозом, наприклад, зниження здатності до концентрації, запаморочення, погіршення пам’яті, а також стан після інсульту з персистуючими симптомами цереброваскулярної ішемії);
– гостра та хронічна ретинальна та хоріоїдальна судинна недостатність;
– порушення кровопостачання внутрішнього вуха.
Спосіб застосування та дози. Звичайна доза становить 400 мг пентоксифіліну 2-3 рази на добу. Позитивний ефект лікування можна очікувати вже через 2-4 тижні, але для досягнення максимальної ефективності курс лікування повинен тривати не менше 8 тижнів.
Максимальна добова доза не має перевищувати 1200 мг.
При ниркових порушеннях у пацієнтів доза повинна бути знижена, приблизно, на 30-50% (до двох або до однієї таблетки на добу) (при креатиніновому кліренсі менше 30 мл/хв), відповідно до індивідуальної переносимості.
Для пацієнтів з тяжкою печінковою дисфункцією також необхідне зменшення дозування згідно з індивідуальною переносимістю.
У пацієнтів з гіпотензією, з нестабільною циркуляцією, а також у пацієнтів з ризиком різкого падіння кров’яного тиску (напр. у пацієнтів з серйозною коронарною хворобою серця або з суттєвим стенозом судин, що постачають кров’ю мозок) лікування слід розпочинати з малих доз. Потім дози треба поступово підвищувати.
Таблетку приймають цілою, запиваючи невеликою кількістю рідини (півсклянки), під час або одразу після їди.
Побічна дія. Можуть спостерігатися такі побічні реакції, особливо після застосування високих доз препарату: відчуття жару, шлунково-кишкові порушення, такі як напруження або відчуття наповненості шлунка, блювання або діарея. Спорадично може виникати серцева аритмія (напр. тахікардія).
Зрідка можуть розвинутися свербіж, почервоніння шкіри та кропив’янка, в окремих випадках можуть спостерігатися анафілактичні/анафілактоїдні реакції, напр., пов’язані з ангіоневротичним набряком, спазмом бронхів та навіть шок.
Рідко спостерігалися головний біль, запаморочення, збудження та розлади сну, в окремих випадках внутрішньопечінковий холестаз та підвищення рівня трансаміназ.
У поодиноких випадках може розвинутися стенокардія, зниження кров’яного тиску та крововиливи, особливо у пацієнтів з підвищеною схильністю до крововиливів (напр. шкіри або слизової оболонки, шлунка або кишечнику), в окремих випадках також тромбоцитопенія.
Протипоказання.
– Відома гіперчутливість до пентоксифіліну, інших метилксантинів або до будь-яких компонентів препарату;
– кровотеча;
– ретинальна кровотеча;
– крововилив у сітківку ока;
– гострий період інфаркту міокарда;
– період вагітності та лактації;
– дитячий вік до 18 років.
Передозування. Симптоми: початкові симптоми гострого передозування пентоксифіліном можуть включати нудоту, запаморочення, аритмії, тахікардію, зниження артеріального тиску. Можливі такі симптоми: пропасниця, збудження, припливи до обличчя, втрата свідомості, арефлексія, тоніко-клонічні судоми та блювання кольору кавової гущі як ознака шлунково-кишкової кровотечі.
Лікування: у разі передозування слід припинити подальше всмоктування пентоксифіліну за допомогою його видалення (наприклад, промивання шлунка) та/або затримки його всмоктування (наприклад, активоване вугілля), призначити симптоматичне лікування. При необхідності: підтримка або коригування артеріального тиску, підтримка дихання та усунення судом.
Особливості застосування. Необхідна особлива обережність у пацієнтів з такими станами:
– серцеві аритмії (ризик загострення аритмії);
– інфаркт міокарда;
– гіпотензія (ризик додаткового зниження кров’яного тиску);
– ниркова дисфункція (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
– тяжка печінкова дисфункція;
– геморагічний діатез, наприклад пацієнти, яких лікують антикоагулянтами, або пацієнти з порушеннями зсідання крові.
Застосування препарату не впливає на виконання роботи, що потребує підвищеної швидкості психічних і фізичних реакцій (наприклад, керування транспортними засобами, механізмами, робота на висоті тощо).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пентоксифілін посилює ефект антигіпертензивних та інших судинорозширювальних речовин, що може спричинити тяжку гіпотензію. При одночасному застосуванні з адренергічними та гангліоблокаторами може спостерігатися значне зниження кров’яного тиску. Одночасне застосування адренергічних речовин або ксантинів призводить до стимуляції центральної нервової системи. Вищі дози пентоксифіліну потенціюють ефект інсуліну та пероральних гіпоглікемічних речовин. Через ризик гіпоглікемії рекомендується частіше вимірювати вміст глюкози в крові та з часом провести корекцію антидіабетичної терапії. Пентоксифілін підвищує частоту ускладнень крововиливів у пацієнтів, яких одночасно лікують антикоагулянтами, антитромбоцитарними та тромболітичними речовинами. У пацієнтів, яких одночасно лікують антикоагулянтами, необхідно частіше вимірювати протромбіновий час. Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну в плазмі, підвищуючи таким чином ризик побічних реакцій на нього.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі до 25 °С. Термін придатності – 5 років.